Спостереження у природі

   


Проблемі спостережень, розвитку спостережливості приділялося багато уваги в дослідженнях різних педагогів.

У педагогічній літературі спостереження розглядається як:
1) важливий психічний процес (Г. О. Люблінська, С. Л. Рубінштейн);
2) вид пізнавальної навчальної діяльності (Б. Г. Ананьєв);
3) метод навчання (М. М. Скаткін, Л. В. Занков, І. Я. Лернер та ін.).
Ця різноманітність підходів свідчить про єдність розуміння спостереження як активної форми пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження фактів, початкових уявлень про об'єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.
У результаті розвитку спостережень формується спостережливість – сукупність особистих якостей і здібностей людини, яка передбачає вміння підмічати суттєве в навколишньому світі, правильно розпізнавати типові риси в тих чи інших явищах, швидко орієнтуватися в різних ситуаціях. Вказуючи на важливість формування спостережливості у дітей, К. Д. Ушинський зазначав, що якщо вчення має претензію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їх здатність до спостереження.Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об'єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об'єкти природи та зв'язки між ними. Участь мислення у сприйманні стимулює пізнавальний пошук дітей, сприяє зв'язку набутих чуттєвих образів з тими, що у дітей вже є, і допомагає виникненню власних суджень.Спостереження за об'єктами природи сприяють розвитку мови дітей.

К. Д. Ушинський зазначав, що основа розуміння суто людської мови полягає в правильному логічному мисленні, а правильна логіка мислення виникає з правильних і точних спостережень.У процесі спостережень розвиваються аналізатори: зір, дотик, слух, нюх, засвоюються сенсорні еталони.Нові знання, що їх набувають діти, дають поштовх для розвитку пізнавальних інтересів.Спілкування дітей з живою природою дає змогу успішно вирішувати завдання екологічного виховання через засвоєння дітьми доступних їх розумінню залежності у природі, формування ціннісних орієнтацій, ознайомлення з правилами природокористування.Не можна переоцінити роль спостережень у формуванні любові до рідного краю, як однієї з основ національного дитячого садка, в естетичному вихованні, оскільки саме спостереження закладають його основу – формують естетичні враження. Корисні спостереження і для фізичного розвитку дітей, бо найчастіше вони відбуваються на природі.Спостереження у природі – складна пізнавальна діяльність дітей дошкільного вікуСучасними дослідженнями (Г. К. Матвєєвої, П. Г. Саморукової, Г. І. Васильєвої, Н. І. Вєтрової) доведено, що спостереження за-роджуються у молодших дошкільників під час продуктивної діяльності.

Дитина, граючись у пісочнику, ліпить пасочки. Одна з них розсипається, бо пісок взято з незволоженого місця, інша – тримається. Це зосереджує увагу дитини, примушує її думати над тим, як досягти успіху.Спостереження тісно пов'язані із словом. За допомогою слова повідомляється мета спостереження, вихователь керує розгляданням об'єктів природи, і досить часто у слові фіксується результат спостереження (бесіди, розповіді про те, що діти бачили).Спостереження не розвивається спонтанно. Воно потребує керівництва з боку вихователя: навчання прийомам раціонального обстеження, порівняння, виділення істотних залежностей, підведення до узагальнень, формування ставлення до об'єктів природи.Протягом дошкільного віку відбувається ряд змін у цій діяльності. На перших етапах діти не здатні самостійно поставити мету спостереження. Це роблять дорослі, і мета найлегше сприймається дітьми під час діяльного ознайомлення із спостережуваними об'єктами. Поступово розвивається уміння сприймати і ставити мету спостереження поза зв'язком з продуктивною діяльністю як самостійне пізнавальне завдання. Основними мотивами спостереження стає інтерес до нових знань, а не просто потреба вирішення будь-якого практичного завдання.Відбуваються зміни у характері обстеження предметів. Діти поступово оволодівають різноманітними раціональними способами сприймання. Змінюється характер обстеження предметів: від контактних способів обстеження дошкільники переходять до дистант-них, від практичних дій по зіставленню предметів і визначенню їх властивостей – до розумових дій. Розвивається і планомірність використання різних способів сприймання. Якщо спочатку план вноситься дорослими, то у подальшому у дітей формується здатність не тільки прийняти готовий план, але й самостійно сплановувати своє спостереження.Змінюється співвідношення включених у спостереження сенсорних та інтелектуальних процесів. Це виявляється в оволодінні дітьми новими видами спостережень, в яких посилюється значення мислення, інтерпретації того, що дитина сприймає.Види спостережень у природіСпостереження в природі, що проводяться з дітьми дошкільного віку, класифікуються залежно від: а) тривалості (епізодичні, або короткочасні, і тривалі спостереження за розвитком, змінами об'єктів); б) дидактичної мети (первинні, повторні, заключні, порівняльні; в) способу організації (колективні та індивідуальні, планові і позапланові).
Епізодичні, або короткочасні, спостереження – це, як правило, спостереження за тими об'єктами, явищами природи, які тривають недовго (веселка, злива тощо), або ж ті, до яких діти не можуть повертатися часто, (розглядання їжачка, черепахи, яких на короткий час приносять у дитячий садок). Частіше в дитячому садку мають місце тривалі спостереження, в яких простежуються, наприклад, основні фази розвитку рослини в період цвітіння: утво­рення пуп'янків, їх розкриття, утворення плодів тощо.Первинні спостереження мають на меті створити перше уявлення про найбільш характерні властивості об'єкта, дати дітям цілісне враження, яке повинно доповнюватися, закріплюватися, уточнюватися. Наприклад, після першого спостереження за рослиною мати-й-мачухи, яке проводиться у сонячну погоду, коли її квітки відкриті, слід провести повторне спостереження у похмуру погоду, коли квітки закриті, пониклі, наче сумують за сонцем, пояснити дітям, що ця рослина – живий барометр, по ній можна визначати погоду. Після відцвітання варто показати дітям насіння мати-й-мачухи, порівняти його з насінням кульбаби, відмітити подібність у розповсюдженні, треба привернути увагу до листків, яких не було під час цвітіння рослини, дати змогу доторкнутися до верхньої і нижньої сторони листка, пригадати, чим корисна рослина, як до неї треба ставитися. Отже, повторні спостереження зв'язані з одержанням нової інформації про якості, зміни в об'єктах, які з'являються в процесі їх розвитку, з закріпленням раніше здобутих знань.Заключні спостереження мають на меті дати повне уявлення про зміни, які відбулися у природі за відповідний проміжок часу (пори року).


Такі спостереження найчастіше проводяться під час екскурсій. На них констатуються зміни, що вже настали і характерні для певної пори року. Наприклад восени – похолодання, різний колір листя, зменшення кількості комах, птахів. Отже, мета заключних спостережень – дати відносно завершені знання про явища, які відбуваються в природі за певний період.У порівняльних спостереженнях прийом порівняння провідний і допомагає активізувати розумову діяльність дітей, спрямувати її на виділення суттєвих ознак, підведення до узагальнень, класифікації об'єктів природи. Такі спостереження найчастіше проводяться із старшими дошкільниками.Спостереження можуть бути колективними (об'єднувати всю групу, проводитися підгрупами) та індивідуальними. Останні важливі не лише з точки зору вирівнювання знань дітей, які відстають у засвоєнні програми через різні причини, але й для задоволення зростаючих потреб у оволодінні новими знаннями інтелектуально обдарованих дітей. Ці діти, за спостереженнями автора, впливають на інших дітей своїм зацікавленим ставленням до явищ природи, поясненнями цих явищ під час самостійних спостережень.Спостереження можуть бути плановими і за ініціативою дітей, тобто позапланові. Найчастіше вони характерні для тих дитячих колективів, де систематично і грунтовно проводяться планові спостереження і у дітей сформований високий рівень пізнавальних інтересів. Часом позапланові спостереження зумовлюються природними об'єктами та явищами, наприклад метеорологічними явищами, які не можна передбачити заздалегідь.Методика керівництва спостереженнямиСтруктура спостереження. Процес спостереження умовно поділяють на чотири етапи, кожний з яких служить досягненню загальної мети спостереження. Перший етап – підготовчий. Мета його – викликати у дітей інтерес до об'єкта спостереження. Для цього використовується коротка бесіда, в якій з'ясовується, що діти вже знають про об'єкт спостереження, що дізнаються нового. Інколи для підготовки до сприймання об'єкта доцільно показати ілюстрацію або подивитися діафільм. Така робота з дітьми проводиться за день-два до початку спостереження.Другий етап – початок спостереження. На ньому етапі важливо підтримати у дітей інтерес до об'єкта спостереження, зосередити їх увагу.

З цією метою в групах молодшого дошкільного віку використовують сюрпризність появи об'єкта, несподіваність. Наприклад, в гості до дітей завітав Буратіно, він приніс велике яйце. Раптом з нього почувся писк. Вихователь знімає верхню частину шкаралупи, і діти бачать маленьке курчатко.На цьому етапі вихователь ставить перед дітьми мету спостереження: «Зараз ми розглянемо його, і ви дізнаєтеся багато цікавого».У групах старшого дошкільного віку найчастіше використовують загадку, яка вимагає певного розумового напруження і сприяє утриманню уваги дітей.III етап – основний, найтриваліший за часом. На початку спостереження 1–2 хв слід надати дітям для мовчазного сприймання, щоб сформувався цілісний образ. Слово вихователя може бути націлене на сприймання естетичного вигляду об'єкта: «Подивіться, який він гарненький». Подальший розгляд об'єкта включає аналіз його особливостей та пристосування до навколишнього середовища, спільні ознаки з іншими об'єктами, взаємозв'язки з ними, з людиною тощо. В результаті проведення цього етапу у дітей повинні сформуватися точні уявлення про об'єкти природи.IV етап – заключний. Мета його – підведення підсумків, закріплення тих нових знань, яких набули діти в процесі спостереження. В ході цього етапу важливо оцінити пізнавальну активність дітей.Схема спостереження за об'єктами. Спостереження за будь-якими об'єктами природи не повинно бути стихійним, невпорядко-ваним. Після прийняття дітьми завдання, вихователь має керуватися певним планом, щоб домогтися більшої ефективності спостереження, комплексного виконання завдань ознайомлення дошкільників з природою.Під час спостереження за явищами неживої природи доцільно скористатися такою схемою:1. Оцінка краси, своєрідності явища природи.2. Визначення доступних розумінню дітей причин явища.3. Значення цього явища в житті природи, діяльності людини.Наприклад, спостереження за перистими хмарами. «Подивіться, які сьогодні ніжні хмарки на голубому небі. Ви вже бачили коли-небудь такі? Хто знає, як вони називаються? До чого вони подібні? Чому їх назвали перистими? Чому люди милуються їх красою. Чи випадає з таких хмар дощ або сніг. Ці хмарки, пояснює вихователь, знаходяться дуже високо на небі. Хто з вас літав на літаку, той, напевно, знає, що на висоті дуже холодно і хмарки ці складаються з дрібнесеньких крижинок. Ви правильно помітили, що з таких хмарок не випадає сніг чи дощ. Люди милуються прозорим голубим небом з легкими, ніби пір'їни, хмарками, і художники малюють їх на шпалерах і тканинах».Під час спостереження за явищами живої природи (рослин) доцільно дотримуватися такої схеми:1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови рослини.2. Вимоги рослини до умов життя.3. Значення рослини для природи і життя людини.4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей. Розглянемо використання цієї схеми на прикладі спостереження за рослиною мати-й-мачухи у старшій групі.Зупинивши дітей біля рослини, що цвіте, вихователь пропонує їм уважно роздивитися рослину і пригадати, як вона називається. Далі вихователь розповідає, що називають її мати-й-мачуха, і запитує, чим вона подобається дітям. Вислухавши відповіді дітей, вихователь розповідає, що квітка схожа на маленьке сонечко, яке наче тягнеться до великого Сонця. А на яку добре знайому вам рослину вона схожа? (На кульбабу). А як можна відрізнити рослини одну від одної? Обстежуючи рослину за допомогою дотикового, зорового, нюхового аналізаторів діти разом з вихователем відзначають, що стебло у мати-й-мачухи покрите маленькими лусочками, листків немає. У кульбаби стебло гладеньке, є листки. Чому ж мати-й-мачуха так рано розцвітає, може, хтось із вас знає? Це тому, що вона має таємниці. Хочете про них дізнатися? Таємничим голосом вихователь розповідає, що ще з минулого літа мати-й-мачуха запасає поживні речовини в своїх товстих кореневищах, неначе у комірках, а тому рано навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою розцвітає.Є у мати-й-мачухи й інша таємниця,– продовжує вихователь. Чому вона називається мати-й-мачухою? Ось послухайте. Мине весна, і квітки відцвітуть. На початку літа виростуть листки. Знизу вони вкриті ніжним білим пухом. Доторкнешся – листочок теплий, лагідний, як мамині руки. А зверху листки гладенькі, холодні – це мачуха. Листками і квітками мати-й-мачухи лікуються від кашлю.А зараз давайте подивимося, хто прилітає до квітів. Що бджілки шукають на квітках? Вони збирають з квітів мати-й-мачухи ео-лодкий нектар і пилок. Ось яка корисна ця рослина – і природу прикрашає, і перших комашок годує, і людей лікує. Тому люди люблять мати-й-мачуху і ніжно називають її квітки золотистими вогниками. А може, ви десь бачили цю рослину? Як ви до неї ставилися?

Є різні підходи до визначення самого процесу спостереження і розуміння його суті.

Деякі автори (Л. В. Занков, П. А. Рудик, А. О. Смирнов) розглядають спостереження як планомірне, більш або менш довготривале сприймання, що дає змогу простежити те чи інше явище, ті чи інші зміни, які відбуваються в об'єктах сприймання. У роботах Б. Г. Ананьєва, а також у дослідженнях, що розвивали висунуті ним положення (Г. К. Матвєєва, П. Г. Саморукова), спостереження визначається як складна психологічна діяльність, в якій сприймання, мислення і мова об'єднуються в єдиний цілісний акт розумової роботи. В цьому визначенні підкреслено, що спостереження передбачає не тільки безпосереднє сприймання фактів, але й їх осмислення, інтерпретацію. При цьому рельєфно виступає зв'язок між першою і другою сигнальними системами.

Естетика у природі

Наша уява про естетичну діяльність суб'єкта суспільної практики була б неповною, якби ми обмежились лише сферою праці, суспільних та міжособових відносин. Існує ще одна, дуже велика сфера естетичної діяльності і водночас предмет естетичної насолоди — природа. Ставлення до неї внутрішньо суперечливе. З одного боку, суспільство відповідно до свого загального культурного розвитку все більше звертається до природи як джерела естетичних переживань і естетичних цінностей, з іншого — своєю діяльністю наносить непоправну шкоду природі, створюючи загрозу екологічної кризи і тим самим загрозу власному існуванню. Вихід з такого протиріччя лежить на шляху переходу від вузькоутилітарного до суто естетичного, духовного ставлення до природи як естетичної норми для людського суспільства.

Людство у своїй історії пережило різні форми взаємодії з природою. Значний відрізок часу займав період культури збирання і полювання, коли людство цілком залежало від природи, яка давала йому засоби для існування. Цей стан характеризується відносною гармонією, хоч вона і не була свідомим наміром людини. Проте вже на цьому етапі відбувається усвідомлення людиною цінності природи як умови її існування. Спостереження природи, рослинного і тваринного світу, їх взаємозв'язку породжує спроби людини опанувати навколишню красу, багатства і процеси, передати їхню суть у перших формах образотворчої діяльності. Зображення тварин, рослин, спроби використання природних форм для створення предметів повсякденного побуту, імітування поведінки тварин у ритуальних танцях — все це свідчить про поступове духовне і практичне оволодіння творчими силами живої природи, які ставали силою людини і забезпечували їй подальший матеріальний і духовний розвиток.

Виникнення продуктивного господарювання різко змінило картину природи. Ліси вирубуються, долини річок виорюються під культурні посіви і насадження, зменшується кількість диких і збільшується число свійських тварин... Такий, суто сільськогосподарський характер діяльності створює умови для дисгармонії. Перші землеробські цивілізації лишили після себе пустелі.

Та все ж протягом багатьох віків між природою і людиною існувала рівновага. Саме цим обумовлено особливе місце природи в естетичному досвіді людини та в її художній творчості. Взаємодіючи з природою, людина може гармонійно з нею співіснувати, вносити в цей храм певний естетичний аспект.

Закони природи і закони людського співжиття вимагають взаємної поваги. Культурний пейзаж творився зусиллями двох сил: соціальною діяльністю людини, що створювала відповідний для себе просторово-природний осередок, та природи, здатної пластично злитися з формами культури і в певному розумінні задати їй параметри. Це справедливо щодо будь-якого національного ландшафту, водночас це пояснює особливу цінність рідної природи взагалі. Природа і культура, так би мовити, «підправляють» одна одну і створюють своєрідну поєднаність людяності і привілля. Саме тому, очевидно, природа як гармонійна єдність двох сил — природної і соціальної — становить у певному смислі зразок для людини, етичну й естетичну норму здорового і істинного в житті суспільства та в художній творчості.

Що ж до цілеспрямованого естетичного впливу на природу, то тут спостерігаємо відбиток конкретно-історичних уявлень про красу, яка творилася предметно-практичною діяльністю людини і мистецтвом. Безсумнівно одне: чим могутнішою відчувала себе людина, тим більшою мірою вона була здатна до сприймання естетичних якостей природи. Людина постійно впливає на світ природи, включаючи її в систему відносин певної конкретної сфери діяльності. Проте бувають моменти, коли дійсність постає абсолютно незалежною від людини. Подив і навіть відчуття грізної неперевершеності викликає в нас вигляд льодовика, безмежної пустелі або океанської далі. Це й є те відчуття світу, який нам абсолютно чужий.

Людина почала наближати природу до свого житла спочатку у формі садів і парків. Причому натуральна природа була ще дуже складною для естетичного сприймання, отже, людина, створюючи сади і парки, придавала їм форми, що притаманні предметам культури: прямі алеї,рівні чагарники, підстрижені газряи. Крім того, вона прикрашала такий сад чи парк статуями, фонтанами, бесідками. Отже, природний куточок створювався практично людиною. Потрібно було кілька тисячоліть, щоб людина стала здатною бачити красу натурального природного ландшафту, де володарюють складніші закони співжиття ґрунту, рослин, тварин,- річок та озер, найскладніший геобіоценоз.

Пейзаж на картинах художників з'явився порівняно пізно, власне кажучи, лише в епоху Відродження. Це не означає, що людина не бачила природу раніше,— просто вона ще не стала для людини предметом естетичної насолоди. В пейзажі природа ніби застигла і лишилась на самоті. У ній, зануреній в тишу і залишеній людиною, мовби пробуджується мовчазне таємниче життя, чуже і деколи вороже до людини, а відтак поетичне, бо відкриває безмежність і демонізм реального. Лише романтизм зміг перемогти самодостатній характер природи в пейзажі, олюднивши його за рахунок привнесення людської духовності. Саме через романтичний пейзаж відбулося справжнє опанування зображення природи, що й стало зафіксованим виявом певних емоційних станів людини' печалі, піднесення, тривоги тощо.

Отже, потрібні були сторіччя культурного розвитку, аби людина виявила, що природа — то є унікально талановитий творець, і людина тільки починає у неї вчитись. Як не погодитися тут із думкою, що ми ні в якому разі не володарюємо над природою так, як завойовник володарює над чужим народом. Усе наше панування над нею полягає в тому, що ми на відміну від усіх інших істот вміємо пізнавати її закони і правильно їх застосовувати. Проте такий оптимістичний погляд на можливості людини поки що не виправдався. Наша здібність правильно використовувати набуті знання виявилась недостатньою, що й призвело людство до екологічної кризи. Ф. Достоєвський покладав надії на те, що «краса врятує світ». Можна приєднатися до таких сподівань з умовою, що людство нарешті усвідомить: час утилітарного ставлення до природи давно минув, отже, лишився єдиний шлях до виживання — виховання мудрої, естетичної взаємодії з природою. Уява про неї як про середовище для життя людини повинна змінитись усвідомленням їх єдності і спорідненості.

Як прилучити дитину до природи? Навчити цінувати, поважати і любити її? Адже це так необхідно, щоб малюк виріс чуйною і доброю людиною.

Є кілька порад.

Діти і природа 1. Озеленення будинку

Живете ви в квартирі, або у вас приватний будинок - це не важливо. Частинка природи обов'язково повинна бути саме у вашій оселі. Адже взимку, приміром, ви не особливо часто будете гуляти. А кілька вазонів на підвіконні і прикрасять інтер'єр, і долучать вашого малюка до світу рослин. Особливо, якщо вазони цвітуть. Це може навіть виховати в вашому малюку естета. Кілька вазонів в кімнаті це не така вже проблема, і завжди можна знайти такі сорти квітів або рослин, за якими не треба аж надто ​​доглядати (якщо на це у вас немає часу), а дитину поступово можна долучити до цієї справи. Нехай малюк поливає квіти, протирає листочки. Таким чином відбудеться ще й виховання відповідальності.

Діти і природа 2. Домашній вихованець

Дуже бажано завести вдома хоча б рибку. І щоб малюк знову ж доглядав за своїм підопічним. Якщо ваше дитя зовсім юного віку (тобто немовля), то нічого страшного, поки доведеться рибкою займатися вам, а малюк нехай дивиться, спостерігає. Споглядання в даному випадку і ваше трепетне ставлення до тваринного світу послужить першим уроком турботи. І відмінним прикладом для майбутньої поведінки.

У віці старшому (після п'яти років) можна ризикнути і завести собаку, довіривши її маляті. Звичайно, дресируванням доведеться займатися все-таки вам (або найняти фахівця), але якщо кошти дозволяють, то чому б і ні? Собака завжди була найвірнішим другом людини, а для дитини може послужити ще й захистом. Часи зараз не самі мирні, так що сторож вже ніяк не завадить навіть в самих спокійних районах міст або селищ. На крайній випадок (якщо наприклад житлоплоща не дозволяє) можете завести собаку невеликої породи.

Діти і природа 3. Сад

Якщо у вас приватний будинок - тут все просто, - виходьте на двір, запросивши дитину скласти вам компанію. І займаєтеся садівництвом разом. Якщо малюк не достатньо дорослий щоб приймати участь, знову ж таки, не проблема - робіть самі, нехай дивиться, вчиться. Ви, як завжди - приклад для наслідування. Не забувайте про це.

Якщо ж у вас квартира, нічого страшного. Є й інші варіанти. Можливо це дача, можлива наявність городу десь у місті або за його межами. А може у вас є родичі з наявністю шматочка землі, в якому ви можете з чадом поритися в своє задоволення? Якщо таких варіантів немає, то можна зайнятися садівництвом і у дворі парадного (палісадники є майже у всіх), можна вибратися в місцевий парк і спробувати посадити щось там, ну а на крайній випадок - ліс (лісок, навіть просте поле за межею міста ). Там вам вже точно ніхто не завадить. Звичайно в останніх випадках садити щось надто гарне і дороге вже не вийде, але посадити деревце можна, спорудити якусь «польову» (з польовими квітами) клумбочку теж.

Діти і природа 4. Прогулянки

Самі звичайні прогулянки. В ліс, у парк, навіть в алейку поруч з будинком. Постарайтеся при цьому трошки вникнути в тему цієї самої природи. Просвіщати малюка, що ось та пташка - це синичка, а ось тут землю перерив кріт, що ось ця квіточка - це ромашка, а ось те дерево, це дуб. Чим більше ви будете знати, чим більше цікавих історій розповідати (іноді доведеться і придумувати, казки в дошкільному віці, як завжди, вітаються гучними оплесками), тим більше уваги дитини буде залучено до нашого предмету. Тобто природі.

Діти і природа 5. Екскурсії

Прогулянки та походи вже не стільки з прогулянкової метою, скільки з пізнавальною. Для цього найбільше підійдуть зоопарки - для найменших, і для тих хто постарше - музеї необхідної спрямованості. У музеях постарайтеся підкреслити, що опудала тварин це взагалі погано. Краще дитині не мріяти про такого ж ведмедика у себе вдома. Нехай розуміє що тварині було боляче і погано. Ще непоганий варіант це цирки, але тут будьте пильні в одному моменті - якщо цирк приїжджий вивчіть про нього заздалегідь якомога більше інформації. Дивитися на змучених голодуючих звірів крихті теж не обов'язково. У всякому разі, дошкільнику точно. У більш свідомому віці малюк вже зможе сам зрозуміти що це погано і навіть запропонувати якісь варіанти допомоги. Не смійтеся над такими пропозиціями і уважно вислухайте, досить часто устами немовлят глаголить істина.

Діти і природа 6. Мистецтво

Долучити дитину до гарного, і природи заодно, можна ще й способом творення. Створювати аплікації або екібани - це теж залучення до світу флори і фауни. Особливо, подібне заняття має сподобається дівчатам. Виховання смаку, тонкість сприйняття тільки посилиться з віком завдяки такому проведенню часу. Якщо ви самі при цьому не особливо схильні до мистецтва, можна попросити подруг, знайомих чи родичів, кому близька ця тема, нехай трохи допоможуть вам. Якщо дитина достатньо доросла і їй ця справа подобається - є багато гуртків для школярів, щоб навчити її як це робити не тільки правильно, але і стати майстром.

Діти і природа 7. Останній

Любіть природу самі. Бачачи ваше ставлення дитина ніколи не зможе стати жорстокою і байдужою до навколишнього світу. І не важливо естет ви чи нечупара, у вас є алергія на тварин чи рослини, чи ні. Любіть природу, і ваша дитина неминуче заразиться цією прекрасною «хворобою».